люди, які щось роблять зараз ЛИШЕ, щоб потім усім казати "а от я..." мають піти нахуй.
або робіть від усього серця, або дорога відкрита.
не терплю лицемірство.

щоякщоянавітьпісляцьоговсьогонестанутоюсамоюлюдиною.

після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни після війни

чи бувають у цьому світі хоч десь справді щасливі люди?
або хоча б ті, яким щастить.
все ще є речі, які для мене не змінюються навіть під час війни.

я не можу помістити себе у слова.

дякую кожному, хто залишає тут свої історії про війну.
це та пам'ять, що житиме вічно не лише у ваших серцях,
це та пам'ять, яка вимагає від нас, щоб ніхто і ніколи про це не забув.
давайте берегти її разом. 💙💛

я почуваюсь втомленою і виснаженою.
у мене зовсім немає на це часу і треба якомога скоріш відновлювати свої внутрішні ресурси, адже уся боротьба ще попереду.

40-Й ДЕНЬ СМЕРТІ ЛЮДЯНОСТІ НА ЦІЙ ПЛАНЕТІ.

завдяки людям, яких я знайшла тут мені не доводиться спати на вулиці.
я хочу вірити в те, що ми всі не випадкові один для одного, особливо тепер у часи війни.
мені невимовно щастить,
ви такі чудові :3

БОЖЕ Я ПОВЕРНУСЬ ДОДОМУ
вперше за 36 днів війни.
я нарешті побачу своє рідне місто.
це саме те заради чого варто залишатись живою.

ніч.
я не змінююсь.
я завжди я.
у часи миру і у часи війни.

мені подобається бути поруч з людьми,
які надихають.
це дозволяє мені відновлювати власні внутрішні ресурси,
щоб не бути такою вразливою,
щоб врешті-решт не дозволити зробити із мене жертву цієї війни.
кожен хто на фронті й кожен хто у безпеці бореться у площині простору, де він фактично є найбільш ефективним.
я пишаюсь своєю країною.
кожен день ми потихеньку демонструємо силу нашої СВОБОДИ та ВОЛЮ ДО ЖИТТЯ і перебудовуємо цей світ,
САМЕ ТАК МИ ПЕРЕБУДОВУЄМО ВЕСЬ СВІТ.

так холодно. я уже понад місяць бозна-де.
я питаю себе - як довго ще? скільки ще?
я примушую себе чомусь вчитися, шукати роботу і насамперед не здаватися.
я просто не вмію інакше.

не можу нічого слухати в навушниках,
бо боюсь не почути тривогу.