ми можемо бути просто разом.
уникаючи цих довгих пауз, коли нема чого сказати, бо чомусь будь-які слова є недоречними.
поміж тим думати про кожне сказане слово так, ніби від цього залежить твоє знання про те, що я насправді відчуваю.
до поки я прокидаюсь посеред ночі від кожного поруху й обертаюсь на звук літаків, що чіпляють верхівки будівель, продовжую жартувати й називати речі своїми іменами, все ще хочеться робити щось що справді подобається і не обростати тісними зв'язками.