12:35
я намагаюсь зосередитись на роботі, але не надто старанно. чомусь за моїм вікном мені одчувається подих Середземного моря і я розумію як ніколи, що ось-ось середина літа, а я уже і не пам'ятаю, коли останнього разу була у відпустці, коли їздила хоча б кудись. спека випалює мені судини і я задихаюсь у цих стінах. мені хочеться осені й не хочеться.

я забуваю як це дихати на повну. я хочу забути як це взаємодіяти з іншими. я хочу забути як бути привітною і забути усі ці речі з яких ненавиджу починати ранки. я хочу хоча б якоїсь пригоди й разом з тим я обираю облишити усе як є. я не почуваюся певною стосовно людей довкола.
я шукаю знаки й створюю власні.
я реагую на страшенно прості звичні речі, які насправді мають бути нормою, але виглядають як щось надзвичайне.
хтось вчить мене бути собою завжди та всупереч усьому.
а я навіть не певна, що матиму шанс поділитися вдячністю.