мне все еще нужен человек,
которому я смогу доверять.

думки думки думки
переслідують мене цього вечора так, ніби їм конче потрібно разом зі мною в театр. і небо таке нічне, таке світле.
розмови лишаються повними турбот, обійми - труботи.
коли уже забув як це торкатись когось, хто поруч.
уся ця "соціальна" дистанція відштовхує і припирає тебе до стіни.
а що якщо ми забудемо як знаходити спільну мову?
добре, що є старі друзі. з якими можна бути собою.

я можу переповісти усі свої негаразди, але як же здорово просто помовчати з кимось.

7:39

удачного пути,
береги себя,

когда загадываешь,
нужно все же быть более конкретным.
Вселенная пошли мне теперь работу получше.
я даже идеальную не прошу.

хвилюватись немає причин?

нельзя потерять то, чем особо не дорожишь.

пора искать запасные варианты.
если этот проект провалится, я наконец освобожусь от этой работы. но все же нужно еще немного времени, чтобы оценить ситуацию. успех мог бы изменить все.

коли закінчується і починаєтья день - не сплю.

хочеться, щоб планета зупинилась.
поки я отримую повідомлення про те, що у моїй країні громадянська війна.
поки хтось запитує: ну як? як ти там?
хочеться, щоб щось дуже велике горіло у пеклі.

скопилось много бумажных писем. некоторым даже больше десяти лет уже. куча открыток с посткроссинга. хочется найти для них подходящее место в доме.

столько усилий и все лишь для того, чтобы понять человека на другом конце планеты.
утомляет.