8
June
я не можу перестати бути такою вразливою.
плакати через кожну дрібницю, що зараз особливо гостро відчувається й усе це життя робиться таким зворушливим і небайдужим.
я все ще не вірю в те, що уже цей день.
і що я маю його пережити так само як усі ці дні до.
Comments0
8
June
і буде новий день
і хотітиметься жити.
Comments0
7
June
чи плакали ви коли-небудь дивлячись на гугл-карті на позначку "дім" знаходячись вдома?
Comments0
7
June
ти просто пишеш мені серед ночі, ніби нізвідки і говориш про те, що хочеш зустрітись,
що розраховуєш на те, що ми чомусь маємо почати зустрічатися, бо я тебе років 7 тому по голові погладила?
це якийсь крінж, хлопче.
просто забудь про мене.
відтоді нічого не змінилось,
ти все ще не те, що мені потрібно.
Comments0
6
June
створювати щось замість того, щоб знищувати.
ось чим я буду займатися починаючи прямо зараз.
Comments0
6
June
страшенно дратує все.
Comments0
6
June
так мало часу аби хоча б щось встигнути.
Comments0
5
June

я просто залишу це тут.
на згадку.

Comments0
4
June

я трохи сумую за тим чудернацьким часом,
коли я намагалася розгледіти у комусь трохи любові до мене.
то були всілякі тупі підліткові загони,
яких я тепер жахаюсь помічаючи у цілої купи людей,
які так ніколи й не виростуть.

останні дні перетворилися на якісь ностальгічні розкопки у різних блогах, які я веду з далекого 2008 року.

"пам*ять, це голос і дати,
завжди можна забути,
завжди можна згадати"

Comments0
4
June
навіть Жадан не може зараз писати,
то куди вже братися мені.
Comments0
3
June
я не відчуваю нічого крім виснаження і втоми.
Comments0
3
June
25.02.2015 01:04:29
приходиш до друга, просиш його допомогти.

і він бере та допомагає тобі,

навіть, якщо не знає як і чим,

навіть, якщо не може допомогти.

ось, що справді важливо.
Comments0
3
June

ПЕРЕМОЖЕМО.
СЛАВА УКРАЇНІ!

Comments4
3
June
Comments0
2
June
я не витримую нічого з цього.
все так болить.
болить.
Comments0