АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬАЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬАЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ
АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬАЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ АЗОВСТАЛЬ

Жахливо усвідомлювати що між жити під бомбами і жити під оккупацією, я би обрала жити під бомбами. Дякуючи нашим любим браттям-залупам маю і той і той досвід

Лють українського народу повністю виправдана, хто не згоден той москаль

Як же мене хуйовить від Маріуполя та Азовсталі.
Окрім всіх цивільних, хоч це і здається вже неможливим, але як я мрію, щоб лишилися живими Прокопенко, Калина та всі військові, чиї імена мені невідомі.
З кожним новим зверненням Калини я радію, що він живий, але нічого хорошого в тих зверненнях немає.

багато разів поривалася щось сюди написати.
про відчуття провини.
про злість та роздратування.
про думки.
мільйони думок.
про те, як далі жити те життя.
про втрати. про війну, розруху та постійний біль.
про застуду і декілька днів ну дуже поганого самопочуття.
про хлопчика з роботи та наш обмін музикою та фільмами.
про тебе звичайно.
про те, що не знаю, як нам бути далі та що мені з тобою робити.

варто почати шукати психолога.
сьогодні криє більше, ніж завжди.

Вчора ввечері я вперше з початку війни була сама під час повітряної тривоги. Виключила всюди світло та всілась в колідорі. Понти для приєзжих, так би мовити, бо якщо прилетить - мій триповерховий будинок складеться.
Та поки сиділа на тій підлозі - в голові грала "Вова, їбаш їх, блять".

Ще з повернення. Картопля під мийкою так проросла, що могла вже отримати карту киянина. А капуста у холодильнику вирішила, що цвіль по стінках його прикрасить.
Тим не менш, як же вдома добре!

Те, кто рассказывает, что ненависть украинцев не оправдана и нас просто сталкивают лбами - походу, не выкупают, что здесь вообще происходит.

Українці мають право не толерувати російську мову

Дуже "класно" повернулася. Вже уїбали своїми ракетами. Трохи лячно, зважаючи, що тут ховатись особливо немає де. Тому лишається "ну йобне то йобне".

Подзвонила Неля. Ці виблядки поставили свою артилерію на городі у моєї бабусі. Сука, як я мрію, щоб село деокупували. Та наші ЗСУ вже дуже поруч. Вчора звільнили село неподалік. Я дуже сподіваюсь, що Неля зможе ще трохи протриматись, так як в селі скінчилася їжа.

Из хорошего: у меня появилось желание что-то делать и чем-либо заниматься.
Из не очень хорошего: мне хочется чем-либо заниматься в одиночестве и ни с кем не разговаривать. То есть мне не хочется работать, где я постоянно общаюсь с десятками людей, мне не хочется посещать курсы, где нужно два часа слушать, как кто-то вещает лекцию, хотя я очень ждала начала обучения. Я купила футболку и леггинсы и собираюсь пойти в спортзал, я хочу заказать книг на английском и выходить в пустой парк читать в свободное время. Раньше я нуждалась в социализации, только сейчас всё не так, как раньше.