побачилася з бабусею. хтозна-коли ми зустрінемося знов наступного разу. з одного боку їй там самій страшенно важко вивозити навіть догляд за будинком і чимало що потребує ремонту, але і разом з тим я ніяк не можу забрати її сюди, щоб відвести до хірурга. їхати вона не погоджується, а я навіть не маю кого попросити її привезти. без машини тяжко, але який з неї толк, коли пального нема.

по дорозі туди, я бачила захоплену руснею школу, вірніше те, що від неї лишилось і зруйновані сільські будинки. дякую ЗСУ, що це все не дісталося до моєї бабусі, хоча там всього лише два села. усього лише два села.

життя справді продовжується, але війна не закінчилась. я не хочу вірити в те, що існують люди, які хоча б на мить про неї забувають або вважають, що для когось це більше війна чи менше війна. війна стосується кожного.
і усе, що ми можемо це боротися до кінця.
навіть, якщо часом це боротьба із собою.