21
September

«

Ты живешь в своих поступках, а не в теле. Ты — это твои действия, и нет другого тебя.»
— ц
21
September
ты должен сказать это, потому, что это правда.
21
September
вся трудность в том, чтобы ничего не ждать.
21
September
будь сама тією найпрекраснішою людиною у своєму житті.
зрозумій, що ніхто окрім тебе самої нею не буде, нею не стане.
твоя усе життя шукана людина - ЦЕ ТИ!
21
September
хочеться постійно тут щось писати,
але мені бракує теплих речень,
бракує турботи,
бракує можливості рости швидко,
бракує імен,
але достатньо мене.
видається, що зараз я насправді не сама,
Боже, як же це приємно.
20
September
иногда я смотрю в архиве, что меня беспокоило в этот же день в прошлом году.
сегодня пусть этот пост будет напоминанием или даже письмом в будущее, где я достигла своей цели.
пусть это сбудется.
до тех пор пока есть вы.
я не сдамся.
20
September
планы на вечер: учиться и гордиться малышами.
20
September
давай сегодня пойдем спать раньше двух часов утра?
20
September
настрій: бути малим дурком. лежати тиждень під ковдрою, дивлячись мультики.

reality: бути настільки виснаженою, щоб тебе здувало нейлегшим порухом вітру, тягаючись по офісах у дощі.
19
September
самая большая проблема состоит в том, что у меня не достаточно времени на все то, что действительно важно.
хоть я и делаю что-то, этого всегда недостаточно.
легко быть требовательной к себе, когда знаешь зачем тебе все это нужно.
кто-то говорит мне, что не лучшее время быть перфекционисткой и нужно похвалить себя за проделанную работу.
кто-то советует побольше спать, нормально кушать и вообще больше заботиться о себе.

нужно выпить кофе, взбодриться и сделать все возможное.
только это может по-настоящему быть полезным.
19
September
устаю.
17
September

«

Вона чекає, але не пише, як і завжди восени. Світло холоне серед кімнати, і вже коли їй потрібно вставати, починають снитися сни.»
— ц
17
September
пізно повертаючись додому пішки, минаючи аптекарку, що визирнула надвір, чомусь хочеться привітатись. здавалось би чому? ба, час од часу, хочеться бути ввічливою чи все ж привітною? десь посміхнутись, десь вкотре сказати "дякую", "гарного дня!" чи "доброго вечора!" - це ж так легко.
а буває хочеться просто стати на мить прозорою і нікого не помічати, не дратуватися на людей, які тільки те і роблять, що дратуються і дратують. хочеться простого людського відчепитись і себе від усіх відчепити.

відчувати останні хвилі тепла, зустрічатися зі старими друзями, не спати ночами через свої безконечні турботи, робити дурниці, перетворювати їх на радощі.
16
September
столько времени потратила впустую сегодня.
действительно безвозвратно.
16
September
интересно можно ли еще застать подсолнухи.
хочется к полю с подсолнухами.
но где его взять посреди этого города.