цього дня був час бесід про те як воно шукати друзів, коли ти уже дорослий і до нестями зайнятий, страшенно заангажований. звісно, що у світлі свого попереднього досвіду.
це зовсім не якби ми зараз були дітьми.
якби ми справді мали світлі нічим не захаращені голови. якби ми мислили менш раціонально.
якби менше думали й більше робили.
коли з подругою вже не біжиш через усе місто на концерт улюбленої групи, а ви ведете її малого у парк розваг і говорите про роботу, особливо, якщо зараз це єдине на часі питання що непокоїть. і навіть щоби просто поговорити доводиться домовлятися заздалегідь. почуваєшся дещо дико, бо досі не сприймаєш себе таким затурканим дорослим як люди довкола і тому усьому дивуєшся, навіть, якщо це природній перебіг речей.
більше не страждаєш від відсутності людей, які були тобою обраною сім'єю.більше не маєш уявних очікувань.
і серце твоє золоте і шалене лишається вічно зеленим і там, де ти все ще немає ніяких обмежень.
і оця твоя внутрішня свобода - це те, що ти усюди береш із собою.
