Люди самотні, - говорить, - це ж було помітно відразу.
Навіть більше – їхня самотність для них і є головною.
Тому хай буде пора, коли їм важливо буде збиратися разом.
І хай цю пору вони називають, скажімо, зимою.

Доки чоловіків тримає тепло ведмеже,
доки жінки тихо звіряються книгам,
хай у них буде межа, за якою все буде як вперше.
І хай цю межу вони, скажімо, називатимуть снігом.

Доки тут ще діється щось незвичайне,
доки я сам бодай чимось тут володію,
треба їм дати що-небудь радісне і печальне.
Радісне і печальне. Скажімо, надію.

Жадан :3

7:34

у меня все получится,

иногда мне кажется, что у всех нас выгорание.
выгорание по жизни.
кто-то с этим справляется хуже, кто-то лучше.
и это нормально.
каждый может жить своей собственной жизнью.

нужно двигаться в своём собственном темпе. сегодня был день когда мне пришлось снова напомнить себе об этом.

что может быть хуже работы в отпуске.
НИЧЕГО.

снилось, что бросив все еду в аэропорт.
подсознание, что ты делаешь, все ж нормально ну.

коли тримаєшся осторонь, то найперше здається, що такого насправді не відбувалось, але…

потерпаю (в хорошому сенсі слова, якщо він у нього є) від бажання придбати квиток до випадкового міста на мапі. хоча б на день, щоб врешті змінити звиклі декорації на розмови із незнайомцями та балакучі рельєфи поверхонь, ненавмисно порушуючи чийсь особистий простір.

минулого року, десь наприкінці січня щось мені перемкнуло і я просто купила квиток до Харкова. це зимне місто загортало мене в обійми хуртовини й відчуття провини застигло десь на рівні судин.
коли вже ніщо не непокоїть тебе, безсумніву краще вчитися не зважаючи надто на попередній досвід.

а все же 2020 сумел повлиять на людей очень даже хорошо.
многие наконец начали действительно менять свою жизнь, а не только мечтать об этом.

3:25

расплакаться в новому году - done ✔

мої улюблені розділові
,

билеты на поезд стоят дешево.
только этот город меня не ждет.

нехай цьогоріч,
губи печуть лиш од цілунків,

5:33

скучай по мне,
пожалуйста,