мої коліна продовжують тремтіти
і руки
і голос
кожна клітина у мені
слухати на терасі, біля берегів Дніпра, проти синього неба Жадана,
слухати і розчинятись,
відчувати як власний внутрішній голос знає кожен наступний рядок на пам'ять.
усе це страшенно,
до міцних обіймів, до побажань любові, радості, щастя,
до нашої наступної зустрічі,
Боже,
смотрю на него и вижу какой он прозрачный.
тем временем, я искренне расстраиваюсь из-за того, что тебя не ценят.
ты заслуживаешь всего самого лучшего.
самый лучший ты.
вот бы она тоже это понимала.