31
October
я беру із собою найцінніше -
мої страхи
я наповнюю ними свою валізу
я поверну їх додому
щоб забрати їх знову
26
October
я б дуже хотіла щоби комусь хотілося знати,
як я жила оці останні п*ять місяців.
але я лише ловлю світло екрану своїми ключицями
будучи посеред нічого сама
і єдина з ким я можу це розділити - це ця темрява за вікном
і безконечні зливи.
15
October
бути такою обмеженою мовою.
не мати можливості використовувати свою
у повсякденному вжиту
це щось за межею світу
ти забуваєш як це приємно
говорити до когось на "ти"
забуваєш як лагідно звучить твій власний голос
голос зрощений у боротьбі
голос який навіть глухий міг би добре розчути
13
October

«

всіх пам’ятати й завжди сюди повертатись.»
— сж
8
October
повернути себе до життя.
ось що справді важливо.
3
October
АААААААААААААААААААААААААААААААА
Боже
чому чому чому
я повинна приймати ці дурні тяжкі життєві рішення.
чому я повинна робити ці вибори.
чому я повинна через це все проходити.

це все через йобану русню.
вам не довго лишилося, тварюки.
26
September
я так сумую за нормальним життям.
за можливістю бути собою.
24
September
я так старалась.
але є і речі, до яких я по правді була вже готова.
лишилось усього кілька днів до того як знову доведеться приймати якісь рішення.
23
September
ой а шо случилось
русня надумала тєкать в європку
може поміч треба
15
September
твої листи допомагають мені триматись.
особливо, коли вони приходять вчасно.
коли я від них прокидаюсь.
чи коли я з ними засинаю -
це справді допомагає зберігати рівновагу.
12
September
саммер живе, русня дохне.
10
September
трохи пишаюся собою.
бо те як я тримаюся заслуговує на повагу.
4
September

про кого ще?

2
September
ми більше ніколи не повернемось назад
ніколи не будемо такими як колись
те, хто ми зараз і на чиєму ми боці
визначає все наше життя
минуле, теперішнє і майбутнє
воно полягає в тому, щоб боротися за Україну і нашу з вами ідентичність
бо це і є все наше життя
2
September

«

НІХТО НЕ ПЕРЕКРЕСЛИТЬ МІЙ НАРОД»
— симоненко