ой а шо случилось
русня надумала тєкать в європку
може поміч треба

твої листи допомагають мені триматись.
особливо, коли вони приходять вчасно.
коли я від них прокидаюсь.
чи коли я з ними засинаю -
це справді допомагає зберігати рівновагу.

саммер живе, русня дохне.

трохи пишаюся собою.
бо те як я тримаюся заслуговує на повагу.

ми більше ніколи не повернемось назад
ніколи не будемо такими як колись
те, хто ми зараз і на чиєму ми боці
визначає все наше життя
минуле, теперішнє і майбутнє
воно полягає в тому, щоб боротися за Україну і нашу з вами ідентичність
бо це і є все наше життя

русня йобнута на генетичному рівні,
але господи шо це коїцця. західняки не менш йобнуті.

серпень був дуже тяжким.
я не хочу це пам*ятати, тому це назавжди залишиться просто пережитим досвідом.
але є і плюси.
на благодійному івенті до для Незалежності, який я створила своїм власними руками з крупиць, ми зібрали 30к для українських парамедиків. це не багато, але це тільки початок,
вірніше продовження.
ніщо мене не зупинить.
бути українцем - не боятися смерті.

з днем Незалежності, Україно!
ми будемо боротися до кінця.

Боже, коли вже вся русня здохне.
Вже нема сил.

я почуваюся німою через те, шо не можу поділитися через яке пекло я проходжу кожного дня.

я доклала стільки зусиль, щоб з цим впоратися.
я використала всі свої ресурси і запаси здоров*я, щоб досягти певних речей.
я зробила усе неможливе, але мені забракло досвіду.
я одужаю і боротимусь ще завзятіше.

хочу виглядати зірки не відчуваючи цього болю в горлі.

правда у тому, що нам однаково важко боротися з цим усім.