я не можу помістити себе у слова.

дякую кожному, хто залишає тут свої історії про війну.
це та пам'ять, що житиме вічно не лише у ваших серцях,
це та пам'ять, яка вимагає від нас, щоб ніхто і ніколи про це не забув.
давайте берегти її разом. 💙💛

я почуваюсь втомленою і виснаженою.
у мене зовсім немає на це часу і треба якомога скоріш відновлювати свої внутрішні ресурси, адже уся боротьба ще попереду.

40-Й ДЕНЬ СМЕРТІ ЛЮДЯНОСТІ НА ЦІЙ ПЛАНЕТІ.

завдяки людям, яких я знайшла тут мені не доводиться спати на вулиці.
я хочу вірити в те, що ми всі не випадкові один для одного, особливо тепер у часи війни.
мені невимовно щастить,
ви такі чудові :3

БОЖЕ Я ПОВЕРНУСЬ ДОДОМУ
вперше за 36 днів війни.
я нарешті побачу своє рідне місто.
це саме те заради чого варто залишатись живою.

ніч.
я не змінююсь.
я завжди я.
у часи миру і у часи війни.

мені подобається бути поруч з людьми,
які надихають.
це дозволяє мені відновлювати власні внутрішні ресурси,
щоб не бути такою вразливою,
щоб врешті-решт не дозволити зробити із мене жертву цієї війни.
кожен хто на фронті й кожен хто у безпеці бореться у площині простору, де він фактично є найбільш ефективним.
я пишаюсь своєю країною.
кожен день ми потихеньку демонструємо силу нашої СВОБОДИ та ВОЛЮ ДО ЖИТТЯ і перебудовуємо цей світ,
САМЕ ТАК МИ ПЕРЕБУДОВУЄМО ВЕСЬ СВІТ.

так холодно. я уже понад місяць бозна-де.
я питаю себе - як довго ще? скільки ще?
я примушую себе чомусь вчитися, шукати роботу і насамперед не здаватися.
я просто не вмію інакше.

не можу нічого слухати в навушниках,
бо боюсь не почути тривогу.

коли найбільше за все хочеться хоча б фото рідного міста.
хоча б знати, що воно все ще є.
що я завжди можу туди повернутися.

я не засмучуюсь і не плачу.
я просто чекаю твого дня народження,
щоб сказати тобі те, що ти і так знаєш.

знаходити один одного,
обмінюючись силою і думками.
боротися до кінця.
мої невдачі роблять мене ще більш сильною,
тому я рухатимусь лише уперед.

якщо в мене коли-небудь будуть діти,
я розповідатиму їм історії про справжніх супер Героїв із ЗСУ!