мені подобається бути поруч з людьми,
які надихають.
це дозволяє мені відновлювати власні внутрішні ресурси,
щоб не бути такою вразливою,
щоб врешті-решт не дозволити зробити із мене жертву цієї війни.
кожен хто на фронті й кожен хто у безпеці бореться у площині простору, де він фактично є найбільш ефективним.
я пишаюсь своєю країною.
кожен день ми потихеньку демонструємо силу нашої СВОБОДИ та ВОЛЮ ДО ЖИТТЯ і перебудовуємо цей світ,
САМЕ ТАК МИ ПЕРЕБУДОВУЄМО ВЕСЬ СВІТ.

так холодно. я уже понад місяць бозна-де.
я питаю себе - як довго ще? скільки ще?
я примушую себе чомусь вчитися, шукати роботу і насамперед не здаватися.
я просто не вмію інакше.