якби у далекому 2008 у мене не з'явився блог уяви не маю як би я витримала усе це. саме можливість писати вберегла від утрати здорового глузду. яке щастя, що цей прекрасний терапевтичний процес досі зберігає свої неперевершені лікувальні властивості.

"серце, серце,
хворе на лихоманку,
одужуй скоріше, іди на поправку"
(с)ж

а що як?
А ЩО ЯК?
сварю себе заздалегідь. сварю за те чим намагалась заспокоїти.
погодитись на цей проект було помилкою.
чи не було?
чому так важко бути далекоглядним у період кризи, але разом з тим хочеться більше не марнувати час. приймати найбільш доцільні рішення.
бракує хорошої поради від досвідченої людини.
бракує нового досвіду.
бракує знань.
усе життя вчишся і все одно бракує знань.
цієї хвилини мене це настільки проймає, що бракує повітря.
ну і де я?
ДЕ Я ТЕПЕР?
а так добре трималась.
втішаю себе тим, що усього на світі не передбачиш.
коли вже набридне бути такою дурепою.