коли тримаєшся осторонь, то найперше здається, що такого насправді не відбувалось, але…

потерпаю (в хорошому сенсі слова, якщо він у нього є) від бажання придбати квиток до випадкового міста на мапі. хоча б на день, щоб врешті змінити звиклі декорації на розмови із незнайомцями та балакучі рельєфи поверхонь, ненавмисно порушуючи чийсь особистий простір.

минулого року, десь наприкінці січня щось мені перемкнуло і я просто купила квиток до Харкова. це зимне місто загортало мене в обійми хуртовини й відчуття провини застигло десь на рівні судин.
коли вже ніщо не непокоїть тебе, безсумніву краще вчитися не зважаючи надто на попередній досвід.

а все же 2020 сумел повлиять на людей очень даже хорошо.
многие наконец начали действительно менять свою жизнь, а не только мечтать об этом.