я запитую себе, що я мала б написати,
якби цей пост був останнім.

пишу це тут, щоб нагадати собі,
треба завжди бути там, де ти справді потрібен
і залишати місця або ж людей, які руйнують тебе із середини.
не через місяць, не через рік і не через два, а одразу.
ОДРАЗУ
БО УВЕСЬ ТОЙ ЧАС
ЯКИЙ ВИ ВТРАЧАЄТЕ
ВАМ УЖЕ НІХТО НЕ ПОВЕРНЕ
а час це єдине чого у цьому житті нам ніколи й ні для чого не буде достатньо.
тому марнуйте своє життя лише на те, що робить вас щасливими.

те чого мені хотілось останні два роки нарешті відбулося.
Я ЗВІЛЬНИЛАСЬ.
БОЖЕЕЕЕЕЕ
треба це відсвяткувати.
бо я нарешті зможу рости!