мої коліна продовжують тремтіти
і руки
і голос
кожна клітина у мені

слухати на терасі, біля берегів Дніпра, проти синього неба Жадана,
слухати і розчинятись,
відчувати як власний внутрішній голос знає кожен наступний рядок на пам'ять.

усе це страшенно,
до міцних обіймів, до побажань любові, радості, щастя,
до нашої наступної зустрічі,

чайки приносят счастье сами того не замечая.